У чудовій подорожі, організованій вчителькою математики Паламарчук Надією Романівною, побували нещодавно педагоги Теребовлянського НВК. Маршрут триденної екскурсії (16 – 18 червня) пролягав через такі пункти: смт Меджибіж Хмельницької області, смт Вороновиця Вінницької області, м. Умань Черкаської області, м. Немирів Вінницької області, м. Вінниця, с. Стара Ушиця Хмельницької області, місцевість Бакота Хмельницької області, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
Попросивши в Господа Бога ласки і допомоги вирушаємо в дорогу.
Меджибіж
Спочатку ми завітали в стародавнє місто Меджибіж. Його візитівкою є замок – пам’ятка фортифікаційної архітектури XVI століття в стилі Ренесанс. Замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг і Бужок. Він має форму трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами. Товщина мурів – до 4 метрів, висота – до 17 метрів. На подвір’ї знаходяться палацовий комплекс і діюча церква святого Миколая (колишній костел). Територію замку охороняли три вежі: Лицарська, Північна та Офіцерська. В різний час містом та замком володіли литовські князі Коріатовичі і польські магнати Сенявські та Чарторийські. Потім він перейшов у власність російського військового відомства.
У 2001 році замок отримав статус Державного історико-культурного заповідника. З 2004 року тут проходить Всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У місті певний час перебували Тарас Шевченко, Тадеуш Костюшко та інші відомі люди.
Вороновиця
Наступним пунктом нашої екскурсії стало розташоване недалеко від
Вінниці смт Вороновиця. Найцікавішим об’єктом цього селища є великий трьохповерховий палац Грохольських – Можайських. Збудовано його в стилі Раннього класицизму наприкінці XVIII століття. За допомогою широко розкритих напів овальних крил, розташований на найвищому пагорбі місцевості, будинок наче обіймає тих, хто наближається до нього. Палац оточено прекрасним парком. Саме у Вороновиці Олександр Можайський розпочинав свої експерименти у сфері повітроплавання. Саме тому сьогодні в палаці діє Музей історії авіації та космонавтики. Працює тут також Музей кобзарського мистецтва. У Вороновиці провів дитячі роки відомий український поет Юрій Клен.
Недалеко від Умані зупинилися в мальовничому місці і трохи перекусили.
Умань
Продовжуємо наш шлях і через деякий час потрапляємо в м. Умань, яке славиться знаменитим дендрологічним парком «Софіївка». Тут росте понад 2000 видів дерев та кущів (місцевих і екзотичних). Ця пам’ятка краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва заснована у 1796 році власником міста, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Головна композиційна вісь парку проходить по річищу річки Кам’янки, де споруджено ряд штучних басейнів та ставів, водоспади, шлюзи, каскади, підземну річку Ахеронт ( завдовжки 224 метри), водограї. Парк прикрашають штучні скелі (Бельведерська, Тарпейська та інші), гроти(Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» й інші, павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптура.
Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види і перспективи різних планів(Головна алея, Англійський парк, Єлисейські поля та інші). Крім екскурсій у парку можна поплавати на поромі,гондолі, пропливти на човні підземною річкою, покататися на конях (як верхи так і в екіпажі), сфотографуватися у строях, які були модними у XIX столітті.
Польський письменник Станіслав Трембецький присвятив парку поему «Софіївка», яку перекладено багатьма іноземними мовами. У 1985 році мала планета № 2259 отримала назву «Софіївка» на честь уманського парку, а в 2007 році «Софіївку» визнано одним із Семи чудес України.
Побували ми також у місці, де похований засновник хасидизму (ортодоксальної гілки іудаїзму) цадик (праведник) Раббі Нахман. Під час Другої світової війни його могила була знищена, а в радянські часи на місці цвинтаря побудували житловий квартал. Після 1991 року на це місце стали регулярно приїжджати хасиди зі всього світу. Вони викупили майже всі навколишні будинки, а на місці могили Нахмана спорудили тимчасову синагогу. В планах – будівництво найбільшої в світі синагоги на 5 тисяч чоловік. Кожного вересня, під час святкування Рош Ха- Шана(єврейського Нового року) , цей район заповнюється тисячами паломників і набуває яскравого близькосхідного колориту.
Головний вхід до Софіївки
Зараз попливемо підземною річкою Ахеронт
Сходи, що ведуть до оранжереї
Ми вже трохи хасиди
Тут похований цадик Нахман
Немирів
Залишаємо гостинну Умань і повертаємось до Вінниці. По дорозі відвідуємо м. Немирів. Воно відоме тим, що там народився російський поет Микола Некрасов і деякий час проживала українська письменниця Марко Вовчок. Окрасою Немирова є палац княгині Марії Щербатової. Палац в місті з’явився в середині XIX століття за часів Болеслава Потоцького – молодшого сина Станіслава і Софії Потоцьких. Болеслав дбав також і про мешканців міста. Він збудував 2 церкви, школу і декілька промислових об’єктів. Його онука-княгиня Марія Щербатова, на місці старого, звела новий палац. Будувався він дуже довго – з 1885 по 1917 рік. Це, можливо, пояснюється ще й тим, що ворожка напророкувала княгині смерть по завершенні будівництва. Пророцтво збулося. Марію Щербатову разом з сином Дмитром і донькою Олександрою у січні 1920 року розстріляв п’яний червоноармієць Андрій Лісовий. Палац збудовано у стилі класицизму. Його окрасою є парковий фасад, прикрашений чотириколонним іонічним портиком з балюстрадою. Фасади опоясують широкі обгороджені парапетом видові тераси. Парадні сходи прикрашають скульптури левів. Тепер у палаці знаходиться оздоровчий санаторій «Авангард». Залишається додати, що саме княгиня Щербатова заклала в місті знаменитий лікеро-горілчаний завод «Nemiroff”.
Вінниця
Увечері прибуваємо у Вінницю і зразу відправляємося до Набережної ріки Південний Буг, щоб подивитися чудову ілюмінацію мультимедійного фонтану Рошен. Це найбільший в Україні і Європі плавучий фонтан. Він входить в десятку найкращих і найбільш видовищних фонтанів світу. Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Висота вертикального струменю сягає 60- ти метрів, фронтальний розліт – 140 метрів. Збудовано за кошти благодійного фонду Петра Порошенка.
Переночували в хостелі і вранці відвідали монастир Братів Менших Капуцинів. Там нас зустрів органіст костелу Матері Божої Ангельської і одночасно художній керівник Вінницької філармонії Георгій Курков. Пан Георгій коротко розповів про історію монастиря, ознайомив з будовою органу і влаштував для нас невеличкий концерт.
Потім ми побували в частині міста, яка носить назву «Мури». Це територія , де по сусідству знаходяться монастир домініканців (тепер Свято-Преображенський кафедральний собор УПЦ Московського патріархату) і монастир єзуїтів (тепер Вінницький державний архів).
Наступними об’єктами, які ми відвідали у Вінниці, були Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова і Мавзолей, в якому він похований. М. І. Пирогов був видатним хірургом, анатомом, засновником військово-польової хірургії. Він започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях. Особисто здійснив близько 10 тисяч операцій під етеровим наркозом. Під час Кримської війни вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов’язку, що прискорило процес загоєння переломів і позбавило багатьох вояків викривлення кінцівок. Для догляду за пораненими хірург скористався допомогою сестер милосердя. Це теж було нововведенням на той час.
Де б не був хірург, він проводив безплатну хірургічну діяльність. При цьому усі мали стояти в одній черзі. Якось на прийом до нього приїхав калузький губернатор з дружиною. Лікар порадив їм стати в загальну чергу. Красуня-губернаторша спочатку лаялася, потім розвернулася і поїхала, щоб… потім повернутися і стати в чергу.
Микола Іванович ще відомий, як видатний педагог. Три роки він опікувався Київським навчальним округом. У 1859 році в Києві за його допомогою було відкрито першу в царській Росії недільну школу для дорослих. У розквіті творчих сил вчений-хірург усамітнився в невеликому маєтку «Вишня» під Вінницею. Двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків безкоштовно. Після операції завжди ховав руки в кишені, щоб йому не надумали платити.
Монастир Братів Менших Капуцинів
Маестро Георгій Курков
Свято-Преображенський собор
Монастир єзуїтів
Пам’ятник молодому Шевченку
Водонапірна вежа – пам’ятка архітектури
Будинок М.І.Пирогова
Мавзолей М.І.Пирогова
Стара Ушиця
Тепер прямуємо в напрямку поселення, яке колись було столицею Пониззя Дністра, а сьогодні не існує. Мова йде про давньоруську літописну Бакоту. Пізнім вечором прибуваємо до Старої Ушиці (вірніше до того, що залишилося від затопленого села). Милуємося чудовим дністровським краєвидом,вечеряємо і йдемо ночувати.
Бакота
А вранці наступного дня під’їжджаємо до скельного Бакотського монастиря. З великим здивуванням побачили на полі, що біля монастиря, велику кількість святково одягнених людей. Виявилося, що це бакотяни котрих доля позбавила рідної домівки і порозкидала по різних місцях. А тепер вони приїхали до незабутніх місць на зустріч, яку організував для них один багатий земляк. Кульмінацією зустрічі став концерт, даний відомими співаками із Хмельницького – братами Гжегожевськими. На концерті вперше прозвучала написана ними пісня «Бакота», яка розповідає про трагічну долю цього поселення. Прослухавши концерт, сфотографувавшись із бакотянами і артистами, ми відвідали скельний монастир. А потім ще довго насолоджувалися незрівняною красою бакотського Поділля.
Тепер коротко історії. Бакота вперше згадується у літописі під 1024 роком. У XIII столітті це вже велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя, яке входило до складу Галицько-Волинського князівства.
Засновником Бакотського скельного монастиря був преподобний старець Антоній. Він же відомий як основоположник Києво-Печерської лаври. На початку 1960-х років служба в храмі була зупинена. Останні ченці померли, або пішли в інші монастирі. Ікони, хрести та книги були знищені, церква зруйнована. Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено, а сам населений пункт повністю опинився під водою. У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI-XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів.
Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу монастиря. Тут існує своєрідний унікальний мікроклімат – середньорічна кількість тепла на 1 квадратний метр рівнозначна ялтинській, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників. Бути на Поділлі і не бачити Бакоти – це все рівно, що бути в Римі і не побачити Колізею.
Скельний монастир у Бакоті
Кам’янець-Подільський
Кінцевим пунктом нашої мандрівки стала Кам’янець-Подільська фортеця. Відома вона з XIV століття, як частина оборонної системи міста. Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України». Історія замку налічує аж 14 будівельних періодів (від XI століття до початку XIX століття). Але вигляду близького до теперішнього він набув в середині XVI століття. Ширина замку приблизно 50 метрів, довжина від півночі 135 метрів, від півдня- 160, а посередині 180 метрів. Оточений замок високими мурами, має 11 мурованих башт. У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють його історію. У західному бастіоні розміщено експозицію присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі. Тут відвідувач може вистрілити з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система підземних ходів і казематів.
Втомлені, але щасливі,повертаємося додому. Дякуємо Богу за благополучну поїздку і бажаємо іншим екскурсантам пережити нашу радість і захоплення від побаченого.
