У статті розглядаються основні підходи до розвитку комунікативної компетентності обдарованої особистості на уроках іноземної мови, формування навиків спілкування в сучасному світі.
Відзначається зростання ролі інтерактивних засобів навчання, технологій колективно-групового навчання спрямованих на забезпечення самореалізації обдарованого учня. Автор стверджує, що розвиток та формування в обдарованих дітей комунікативної компетентності посідає чільне місце в навчально-виховному процесі, тому співпраця вчителів та учнів в цьому напрямі повинна стати основою навчального процесу.
Ключові слова: комунікативно обдарована особистість, комунікативна компетентність, мовленнєва компетенція, мотивація навчання, інтерактивні технології навчання.
The article considers the main approaches to the development of the communicative competence of the gifted person on the lessons of foreign languages, formation of communicative skills in today's world. There is a growing role of interactive learning tools, technology of collective-group learning aimed at ensuring self-gifted students. The author claims that the development and formation of the communicative competence of the gifted students occupies a significant place in the teaching-learning process, so the cooperation of teachers and students in this field should be the basis of the educational process.
Keywords: communicatively gifted personality, communicative competence, linguistic competence, motivation for learning, technologies of interactive learning.
Реформування сучасної системи освіти принесло багато змін у навчально-виховний процес. Ці зміни пов’язані зі створенням нових освітніх стандартів, оновленням навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, організації навчального процесу.
У зв’язку з цим ключовим завданням оновленої освітньої системи є виявлення та підтримка обдарованої молоді, розвитку здібностей учнів, активізації їх навчально-пізнавальної діяльності.
Навчальна програма повинна бути спрямована в першу чергу на забезпечення самореалізації учня, яка досягається шляхом організації та забезпечення творчих потреб учня, формування стійкого інтересу до навчальних предметів, розвиток та поглиблення інтелектуальних здібностей. Виявлення обдарованих учнів здійснюється через їх залучення до участі у різноманітних конкурсах, олімпіадах, турнірах, через мистецькі, спортивні та академічні досягнення.
У порівнянні з попередніми роками, значно змінилися пріоритети і в іншомовній навчальній діяльності. Аналіз вимог до уроку іноземної мови свідчить про необхідність докорінної зміни усього процесу навчання іноземної мови. Для цього потрібен перехід від традиційного активного методу навчання іноземної мови до комунікативного, з урахуванням принципів і методичних засад навчання іноземної мови, які покладені в основу нової програми. Так, оволодіння говорінням все більше набуває продуктивного характеру; учні здійснюють мовленнєві дії відповідно до поставленого комунікативного завдання, мовленнєві ситуації передбачають творчі монологічні та діалогічні висловлювання. Збільшується обсяг парних, групових форм роботи на уроці, зокрема, активніше упроваджується у навчальний процес проектна діяльність, яка передбачає спільні дії учнів у розв’язанні комунікативних завдань.
Таким чином, чільне місце в процесі навчання посідає розвиток та формування в обдарованих дітей комунікативної компетентності.
Комунікативно обдарована особистість – це особистість, яка здатна не тільки отримувати певну інформацію, але й адекватно застосовувати її в повсякденному спілкуванні, таким чином, демонструючи оточуючим свою індивідуальність та неповторний внутрішній світ; вміє долати психологічні бар’єри у спілкуванні та створювати позитивну атмосферу для спілкування; виявляє щире бажання вступати у контакт з іншими людьми, бути активним слухачем та проявляти повагу до співрозмовника; здатна організовувати комунікацію таким чином, щоб отримувати задоволення від спілкування, демонструвати свої організаторські здібності, відображати вміння конструктивно вирішувати проблеми, тощо, тобто, активно проявляти здатність і бажання до спілкування, співпраці [6].
На нашу думку, формування комунікативної компетенції особистості в значній мірі залежить від розвитку в обдарованих учнів наступних компетенцій, а саме:
мовленнєвої компетенції, яка забезпечує вироблення і вдосконалення вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі);
мовної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок;
соціокультурної компетенції, в основі якої - засвоєння культурних і духовних цінностей свого народу та розширення і поглиблення уявлень про країни, мова яких вивчається, виховання в учнів позитивного ставлення до культури народів, що спілкуються цією мовою шляхом порівняння елементів культури та побуту своєї країни та країн, мова яких вивчається. Формується поняття про роль мови як засобу міжкультурного спілкування;
формування продуктивних умінь відбувається на основі засвоєння мовленнєвих функцій та з урахуванням загально навчальної компетенції - загально-навчальні уміння і навички учнів, опанування стратегій, що визначають мовленнєву діяльність, передусім спрямовану на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем, вміння застосовувати здобуті знання, уміння і навички на практиці.
Результатом розвитку та вдосконалення цих компетенцій і є придбання «комунікативної компетенції, яку розглядають як складну організацію, що включає знання, установки, вміння та досвід міжособистісного спілкування; як систему внутрішніх засобів регулювання комунікативних дій; як орієнтованість у спілкуванні, засновану на знаннях і чуттєвому досвіді спілкування» [8].
Розглянемо кожну складову компетенцію детальніше, враховуючи роль іноземних мов у навчально-виховному процесі сьогодення та специфіку їх викладання у середньому навчальному закладі.
Безумовно, кінцева мета розвитку кожної компетенції є навчання комунікативності, тобто вміння спілкуватись.
Таким чином, формування мовної компетенції передбачає адекватне використання граматичного явища чи лексичного матеріалу для вирішення певних комунікативних завдань. Тому введення, опрацювання чи закріплення нового матеріалу може бути організовано за допомогою ситуації. В цьому випадку чільне місце посідають рольові ігри в основі яких - розіграти певну життєву ситуацію, вміння перенести отриману під час уроку інформацію, знання у реальне життя. Рольова гра – це навчання в дії, тобто учні вчаться на власному досвіді; рольова гра є мотивованою, учні бачать можливість застосування цієї ситуації в реальному житті. Під час гри, як і під час реального спілкування, учасники повинні уважно прислухатися один до одного, так як вони не знають, що інші учасники будуть говорити, вони повинні швидко думати і адекватно реагувати на зауваження своїх друзів. Крім того, під час рольової гри спостерігається емоційний підйом, який позитивно впливає на якість навчання і підвищує рівень знань учнів. Рольові ситуації вимагають від учасників використання уяви, заохочують мислення та творчість; дозволяють розвивати і використовувати комунікативні навички; здатність приймати рішення; формують вміння висловлювати власну думку; створюють почуття впевненості, позитивну атмосферу на уроці.
Такий підхід до навчання акцентує увагу учнів на можливості застосування даного явища у повсякденному спілкуванні, що в свою чергу сприяє розвитку комунікативно спрямованого говоріння учнів.
Навчання рецептивних видів мовленнєвої компетенції (аудіювання, читання) теж носить комунікативний характер. У навчанні читання й аудіювання чіткіше вимальовуються різноманітні стратегії з оволодіння учнями рецептивними видами мовленнєвої діяльності (з повним розумінням, з розумінням основного змісту, з вибірковим отриманням інформації).
Перевірка розуміння тексту для аудіювання/читання має починатися з виконання поставленого вчителем комунікативного завдання - безпосередньо перед аудіюванням/ читанням учні отримують комунікативне завдання, спрямоване на пошук у тексті певної інформації. Такі завдання допомагають здогадатись про що йдеться в тексті. Наприклад за допомогою заголовку та ілюстрацій здогадатись про зміст тексту; записати декілька подій, про які учні хотіли б довідатись з тексту; написати 5 питань до тексту, а потім мотивовано прослухати, щоб дізнатися чи є в тексті відповіді на них; написати три асоціації з теми, що виникають у них, тощо.
Оскільки ми хочемо підготувати учнів до реальних життєвих ситуацій і навчити їх бути компетентними слухачами потрібно забезпечити мотивацію навчання аудіювання та зв'язок навчального матеріалу з життєвими ситуаціями. В повсякденному житті ми маємо великий вибір таких текстів для прослуховування: інтерв’ю, телефонні розмови, оголошення в газетах та журналах, лекції, телевізійні ток-шоу, інструкції, оголошення, листи, рецепти, текти пісень тощо. Тому на уроці аудіювання доцільно використовувати автентичні тексти, які в цьому випадку є не тільки мотивуючі, але й цікаві, оскільки вони максимально наближені до реального життя (учні беруть участь у реальних ситуаціях та вирішують реальні проблеми), водночас орієнтовані на певний рівень учнів і переслідують певні навчальні цілі. Це і є мотивація, один з провідних принципів комунікативного підходу в навчанні.
Сучасні кооперативні технології навчання враховують і той факт, що учні в класі навчаються не лише від вчителя, а і в процесі взаємодії між собою. Саме на успішність всіх учнів і направлена проектна форма роботи, де кожен з учасників навчально-виховного процесу має можливість виконати посильне йому завдання і зробити свій власний внесок у загальний проект, відчуваючи себе повноцінним учасником навчального процесу. Проектна робота - презентація - триває до 5-7 хвилин, говорити слід чітко, повільно і використовуючи лексику, яка відповідає певному рівню. Нові слова записуються на дошці. Для перевірки розуміння прослуханого учні відповідають на запитання, розташовують речення чи абзаци у відповідному порядку, відтворюють текст за малюнками.
Сьогодні залишається актуальним принцип особистісного орієнтованого підходу до викладання іноземних мов, коли вчитель допомагає учням подолати сором’язливість, психологічний бар’єр і повірити у свої сили. Тому багато уваги потрібно приділяти диференціації виконання завдань враховуючи індивідуальні особливості учнів, що викликає в учнів більший інтерес, ніж загальне завдання для всього класу. Воно передбачає посильність та суперництво, вносить різноманітність у роботу та дозволяє залучати до виконання завдання всіх учнів.
В системі роботи з обдарованими дітьми в Теребовлянській гімназії-спецшколі-інтернат було проведено діагностику творчого потенціалу обдарованих учнів та визначено фактори, що сприяють створенню та розвитку мовленнєвої компетенції учнів даного закладу. Ми встановили, що до таких факторів належать: 1) створення реального мовленнєвого середовища – це досягається шляхом налагодження міжнародних контактів, організації співпраці з волонтерами Корпусу Миру, викладачами - іноземцями в гімназії, організації літніх таборів та шкіл англійської мови, спілкування зі студентами-філологами, співпраця з закордонними вузами Польщі, Німеччини; 2) застосування в начально-виховному процесі телекомунікативних технологій, а саме - комп’ютерних програм, Інтернету, і-мейлу; 3) налагодження роботи студій естетичного виховання, проведення позакласних заходів-клуб любителів поезії, театралізовані вистави іноземною мовою, спецвипуски газети «Нове Покоління»; 4) проведення нетрадиційних уроків-уроки-диспути, уроки-свята, уроки-екскурсії, уроки-рольові ігри, бінарні уроки, тощо; 5) залучення обдарованої молоді до участі у предметних олімпіадах, конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт.
З методичного боку для досягнення позитивних результатів рекомендується звернути увагу педагогів на більш широке використання інтерактивних форм організації навчального процесу, технологій колективно-групового навчання, які передбачають одночасну спільну роботу всього класу [5]. У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, але й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. Перерахуємо позитивні та негативні сторони моделі: позитивні - розширюються пізнавальні можливості учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел); як правило, високий рівень засвоєння знань; учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів; прослідковується партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі. Негативні - на вивчення певної інформації потрібен значний час; в учителя відсутній досвід такого виду організації навчання; відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.
У своїй практиці я активно використовую наступні технології:
1) обговорення проблеми в загальному колі - привертає увагу учнів до проблемних питань, заохочує всіх до рівної участі та дискусії. Клас обговорює події що стосуються певної теми. Обговорення триває доти доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово наприкінці обговорення (якщо вважає за потрібне).
2) Мікрофон-дає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Вчитель ставить запитання класу, надає слово тому, хто отримує уявний мікрофон. Учні висловлюються лаконічно та швидко (0, 5-1 хвилину).
3) Незакінчені речення - прийом поєднується з мікрофоном і відпрацьовує вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Визначивши тему вчитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчити його. Виступ слід починати із запропонованої формули, наприклад: «на сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим було...»; або «ця інформація дозволяє зробити висновок що...».
4) Мозковий штурм - інтерактивна технологія колективного обговорення широко використовується для вироблення кількох рішень певної проблеми, дає можливість учням вільно висловлювати свої думки. Мета полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми протягом обмеженого проміжку часу. Вчитель не судить ідеї, спонукає учнів говорити усе, що спаде на думку, заохочує не критикувати ідеї інших, а навпаки, розвивати їх.
5) Навчаючи - учусь (кожен учить кожного, броунівський рух). Метод використовується при вивченні блоку інформації та при узагальненні чи повторенні вивченого. Учні передають свої знання однокласникам. Вчитель готує заздалегідь картинки з інформацією для кожного учня. Протягом кількох хвилин учні читають інформацію, потім ходять по класу і знайомлять із нею однокласників. Одночасно можна говорити тільки з однією особою. Протягом відведеного часу потрібно зібрати якомога більше інформації. Наприкінці вправи учні відтворюють отриману інформацію.
6) Ажурна пилка (мозаїка, Джиг-со) – використовується для створення ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Може замінити лекцію.
7) Аналіз ситуації (Case-method). Вчитель заздалегідь готує життєву спірну ситуацію, яку опрацьовує з учнями для її вирішення. Є 2 конфліктуючі сторони. Вчитель розпочинає зі сцени з героєм і додає контекст, де він повинен зробити вибір. Подавши дилему, вчитель наводить 2-3 аргументи з кожної сторони. Учні приймають рішення, колективно обговорюючи ситуацію, пропонуючи свої шляхи її вирішення.
8) Дерево рішень - вид діяльності, який допомагає проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. вчитель вибирає проблему, яка не має однозначного рішення, та надає учням необхідну для розв’язання проблеми інформацію для домашнього опрацювання. Малює на дошці чи роздає кожному дерево рішень. Обговорює кожен із варіантів вирішення проблеми, що є в них позитивного і негативного. Таким чином можна відхилити ряд ідей і залишити 3-4 найбільш конструктивних. Потім учні діляться на групи для прийняття одного остаточного рішення. Кожна група пропонує своє рішення. Якщо єдності нема, можна застосувати голосування.
Як показала практика, використання технологій інтерактивного навчання, де від учня вимагається висвітлення власного розуміння подій, критичного аналізу отриманої інформації та її самостійне узагальнення, систематичне застосовування в класі вправ і завдань, які допомагають учневі визначитися з конкретним змістом твору чи усного повідомлення (мозковий штурм, складання асоціативних схем, розгорнутих планів, тощо) допомагає учням уникнути певних труднощів, викликаних не стільки тим, що вони не можуть вільно оперувати мовним матеріалом, скільки тим, що не знають, про що говорити, розгублюються у пошуку ідей. Крім того, учні поступово вчаться ефективно планувати власні висловлювання і, як результат, покращується їх усне мовлення.
Не слід переобтяжувати урок поясненнями - завдання повинні бути різноманітними, цікавими для учнів і практичними з точки зору повторюваності лексики, граматики і мовних функцій; необхідно забезпечити зв'язок навчального матеріалу з життєвими ситуаціями, учні повинні вбачати можливість застосування отриманої інформації в повсякденному спілкуванні. Важливо не забувати відзначати успіхи дітей і заохочувати їх до подальшого навчання.
Таким чином, підсумовуючи усе вище сказане, можна стверджувати корисність та ефективність організації навчання усного і писемного мовлення за комунікативною методикою, як того вимагає нова шкільна програма. Така організація навчання допоможе учням краще оволодіти засобами комунікації, подолати труднощі у спілкуванні, реалізувати свої комунікативні вміння, розвинути навички сприйняття та розуміння інших людей, тобто, сформувати міцну комунікативну компетентність для успішного сприйняття їх у соціальному середовищі.
Використані літературні джерела
1) Арефьева Г.И. Групповая форма работы на уроках английского языка. Колизей. 1998
2) Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальная школа. - 1993 №4, с.57-59.
3) Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.
4) Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Педагогика, 1986. - 230с.
5) Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальная школа - 1990. - №1, с.4-7.
6) Киричук В.О., Миронова Л.М., Єнотаєва Л.Є. Комунікативна компетентність у спілкуванні вчителя з обдарованою дитиною: Дидакт. посібн. В.О. Киричук, Л.М. Миронова. Л.Є. Єнотаєва . К.: Інформаційні системи. 2010. – 158 с.
7) Куклина С.С. Организация КУД на уроках иностранного языка в средней школе. Киров, ИПР. 1996.
8) Лук'янчук Н.В., Климова Н.А. Теорія та практика підготовки педагогічних працівників до формування комунікативної компетентності обдарованих старшокласників з використанням інформаційних технологій: Метод. посібн. - К.: Інформаційні системи. - 2011. - 184 с.
9) Лук'янчук Н.В. Психологічно-педагогічний супровід розвитку комунікативно обдарованих старшокласників: Метод. посібн. - К.: Інформаційні системи. - 2011. - 224 с.
10) Пассов Е.И. Основы коллективной методики обучения иноязычному обучению. М. Русский язык, 1989.
11) Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения. М. Педагог, 1987.
12) Ткаченко Р. Г., Роговская Б.И., Карлайл М.С. Урок английского на английском. М. Просвещение, 1993.
13) Эффективные приемы обучения английскому языку: Пособие для учителя / О.И. Барменкова - г. Пенза, 1997. | 
