Традиція продовжується
Багаторічна дружба пов’язує колективи Теребовлянського НВК-гімназії та гімназії ім. Яна–Павла II з польського міста Радомисль Великий, що в Підкарпатському воєводстві. Учні нашої школи неодноразово відвідували братню країну, знайомилися з її історією та культурою, пам’ятками старовини і сучасності. Вони мали можливість любуватися чудовими архітектурними спорудами Кракова, Варшави, Вроцлава, Сандомира, неповторними краєвидами Татр, Пенін, Бещад, відвідати м. Ченстохову з її чудотворною іконою Божої Матері та інші святі місця, пригадати страхіття Другої світової війни в Музеї колишнього нацистського концтабору Освенцім. Незабутнє враження справила експозиція підземного Музею в колишніх соляних копальнях м. Велічка. А хіба можна забути красу гірського озера Морське око поблизу м. Закопане.
Ось і цього року відбулася ювілейна десята поїздка. Тепер нас чекало холодне, але привітне Балтійське море.
Коротка хроніка екскурсії:
День перший – 02.07. 2017
м. Теребовля – українсько-польський кордон - м. Радомисль Великий
Отже, в неділю 2 липня о 10 годині ранку група екскурсантів виїхала із подвір’я гімназії і вирушила до прикордонного пропускного пункту Шегиня, що знаходиться у Львівській області. Українську митницю пройшли досить швидко, а біля польської в м. Медика утворилася досить велика черга. Довелося простояти тут біля двох годин.
На польській стороні нас уже чекав автобус. Майже 200 кілометровий шлях від кордону до Радомисля Великого було подолано менш ніж за 3 години. А потім був гостинний прийом, поселення в кімнати, смачна вечеря і глибокий сон.
День другий – 03. 07. 2017
Цей день було присвячено ближчому знайомству із польськими друзями, офіційному представленню груп, спортивним іграм та розвагам, знайомству з містом, відвідуванням крамниць і т.д.
З великою зацікавленістю побували в місцевому гімназійному планетарії та обсерваторії.
Радомисль Великий - ринок
Там же
Гімназія імені Яна-ПавлаII і спортивний комплекс
День третій – 04. 07. 2017
м. Радомисль Великий – м. Торунь – м. Владиславово
Вранці разом із гімназистами Радомисля Великого виїжджаємо до Балтійського моря. По дорозі два рази перетинаємо найбільшу ріку Польщі – Віслу. Зупиняємося на обід в м. Торунь. Після обіду – коротка прогулянка центром міста. Торунь знаходиться в центральній Польщі. Є одним із двох адміністративних центрів Куяльсько-Поморського воєводства (інше – Бидгощ). Торунь відомий тим, що зберіг майже в недоторканості своє середньовічне планування і готичні будівлі. Всі вони побудовані з цегли, в тому числі ратуша, храми, житлові приміщення. Важливим є факт, що Торунь, на відміну від багатьох інших історичних міст Польщі, уник значних руйнувань в ході Другої світової війни. І тому всі пам’ятники архітектури є оригінальними, а не відновленими після руйнувань. Торунь – батьківщина Миколи Коперніка. У місті зберігся будинок, в якому ймовірно народився видатний астроном і математик.
Увечері прибули до м. Владиславово, де протягом трьох днів проживали в гімназії ім. Яна-Павла II. Там і харчувалися.
Владиславово – це місто Поморського воєводства. Розташоване воно в Північній Польщі, на узбережжі Балтійського моря. Населення – біля 14 тис. чоловік (приблизно стільки ж мешкає і в Теребовлі). Відоме із 12 ст., як рибальське поселення. У 1963 р. отримало статус міста. Владиславово має сильно розбудовану туристичну інфраструктуру. В місті знаходяться морський порт і великий пляж. Після вечері ми побували на цьому пляжі і вперше торкнулися води Балтійського моря.
Дорога до Владиславово
м. Торунь-центр
Пам’ятник Миколаю Копернику
Будинок в якому ймовірно народився великий астроном
Разом з польськими друзями
м. Владиславово
Пляж у Владиславові
Перша зустріч з Балтійським морем
День четвертий – 05.07.2017
Владиславово – Гданськ – Вестерплатте – Владиславово.
Після сніданку автобусом виїжджаємо до м. Гданська. Це місто розташоване на узбережжі Балтійського моря, у гирлі річок Вісли і Мотлави. Гданськ є столицею Поморського воєводства, а також культурно-науковим і господарським центром та потужним транспортним вузлом Північної Польщі. Разом із Сопотом і Гдинею утворює агломерацію із населенням понад мільйон жителів. Археологічними розкопками встановлено, що вже з середини І тисячоліття на території Гданська існувало слов’янське поселення. Завдяки вигідному розташуванню місто швидко розвивалося. Перебувало під владою поморянських князів. З кінця Х до початку ХІV ст. у складі Польщі. Потім було захоплено рицарями Тевтонського ордену і вже, як Данціг, приєднане до Прусії.
В 1466 р. Тевтонський орден був розгромлений Польщею і Гданськ повернувся до складу останньої. В 1793 р. в результаті поділу Речі Посполитої Гданськ знову дістався Прусії і знову став Данцігом. Після І світової війни Данціг, згідно умов Версальського договору, отримав статус «вільного міста» і знаходився під управлінням Ліги Націй. Договір також передавав Польщі території, які давали їй доступ до Данціга, так званий «Данцігський коридор», який відділяв Східну Прусію від Німеччини. В 1939 році Німеччина висунула Польщі ультиматум: повернути Данціг, а також надати шлях для з’єднання зі Східною Прусією. Відмова Польщі стала формальним приводом до розв’язання Другої світової війни. Першого вересня 1939 року німецькими військами була атакована Польська Пошта в Гданську і невеличкий польський гарнізон у форті Вестерплатте. Наступного дня Гданськ увійшов (знову, як Данціг) до складу Східної Прусії. В березні 1945 року звільнений радянськими військами. В результаті бомбардувань і штурму місто було майже повністю зруйноване. Після війни рішенням Потсдамської конференції Східну Прусію ліквідовано. ЇЇ північна частина стала Калінінградською областтю РРФСР, а південну разом з Гданськом, передано Польщі, а німецьке населення депортовано. Поступово місто відбудовувалося. У грудні 1970 року комуністична влада Польщі розстріляла страйкуючих робітників Гданська, Гдині та інших міст балтійського узбережжя. У 1980 році на кораблебудівному заводі Гданська утворилася загальнопольська незалежна профспілка «Солідарність», яка об’єднала найрізноманітніші політичні сили. Наприкінці 1980- х років «Солідарність» здійснила мирну революцію і демонтаж комуністичного режиму в Польщі. У Гданську працює консульство України, що обслуговує українських громадян, які перебувають у Польщі.
З великим задоволенням ми прогулялися вулицями Гданська. Основні його пам’ятки знаходяться у Головному місті (Ратуша Головного міста, Садиба Артуса, Дім Упхагенів, Базиліка Марійська Найсвятійшої Марії Панни – найбільша в світі святиня із цегли) і в Старому місті ( Великий млин, Ратуша Старого міста, костел Святої Катерини), а також вздовж вулиці Довгої, де колись була Дорога Королівська. Велику радість принесло учасникам екскурсії знайомство з костелом Святої Катерини. Адже там міститься чудотворний образ Матері Божої Шкаплєжної.
До 1945 року він знаходився у Теребовлі, в Успенському костелі монастиря кармелітів.
А потім нас чекав легендарний півострів Вестерплатте, де відбувся перший бій Польської компанії, що дав початок Другій світовій війні.
1-го вересня 1939 року німецька піхота, при підтримці військово-морських та повітряних сил, напала на польський військово-транзитний склад на цьому півострові в гавані м. Гданськ. Гарнізон налічував лише 182 солдати. Але, попри чисельну перевагу ворога і постійні обстріли з німецького лінкорна «Шлезвіг-Гольдштейн» та з повітря, захисники тримали оборону протягом семи днів. Втрати захисників Вестерплатте склали 20 чоловік вбитими і 50 пораненими. Німці ж залишили на полі бою близько 400 чоловік вбитими і пораненими.
м. Гданськ
Пам’ятник страйкуючим робітникам Гданська розстріляним комуністичною владою Польщі у грудні 1970 року.
Ратуша Головного Міста
Базиліка Успіння Найсвятішої Марії Панни
Будинок Упхагенів
Дорога Королівська
Костел Святої Катерини
Чудотворний образ Матері Божої Шкаплєжної
Костел Святої Бригіди
Чекаємо на подорож до Вестерплятте
Пам’ятник героїчним захисникам Вестерплатте
Те, що залишилося від казарм оборонців форту
Німецький крейсер Шлезвіг-Гольдштейн, який обстрілював Вестерплатте
День п’ятий – 06.07.2017
Владиславово – Хель – Гдиня – Владиславово
Зранку виїжджаємо електричкою до міста-порту Хель, яке розташоване на півдні однойменного півострова. Півострів Хель – це вузька піщана коса довжиною 33 км, яка власне і починається із Владиславово. Після Першої світової війни Хельська коса увійшла до складу Польщі. Усвідомлюючи важливе стратегічне значення коси, поляки перетворили її у військовий укріплений район. Першого вересня 1939 року він піддався атаці військ нацистської Німеччини. Оборона Хельської коси, як і Вестерплатте, стала однією із перших битв Другої світової війни. Місто Хель – це досить значний морський транспортний порт. Тут також знаходиться і військово-морський порт з військовим гарнізоном. Знане місто і своїми курортами.
Виходимо із електрички і деяку відстань долаємо морським піщаним узбережжям. Зупиняємося на пляжі. Відпочиваємо. Дихаємо свіжим морським повітрям. А дехто навіть встигає скупатися. Потім ідемо на морську пристань. Там маємо годину вільного часу до посадки на паром. Паромом пливемо близько години часу, слухаючи пояснення екскурсовода і оглядаючи портові споруди, морські краєвиди та зустрічні кораблі.
Гдиня – це місто-порт, що розташоване на півночі Польщі у Поморському воєводстві, на березі Гданської затоки. Перша згадка про кашубське рибальське поселення Гдиня датовано 1253 роком. В цій місцевості побудовано першу на узбережжі Померанії цегляну релігійну споруду.
На початку 13 століття, як і інші північні території, завойована Тевтонським орденом. Згодом стала частиною королівської Прусії в межах королівства Польщі. Після Першого поділу Речі Посполитої разом з іншими північними землями знову відійшла до Прусії. Пізніше, разом з Прусією, стала частиною Німецької імперії. Після Першої світової війни відійшла до Польщі. До 1939 року тут було збудовано найбільший і найсучасніший порт на Балтійському морі.
Гдиня сильно постраждала під час німецької окупації. Після війни була повністю відбудована. Місто є ще дуже молодим, і тому тут практично немає давніх історико-культурних пам’яток. Однак це компенсується численними музеями. Одним із них є Морський музей, до складу якого входять два кораблі. Перший – це чудове вітрильне трищоглове судно «Дар Помор’я». Побудоване в 1909 році на Гамбургзькій судноверфі. Згодом куплений Польщею для потреб морського кадетського корпусу. В даний момент корабель відкрито для відвідувачів. В ньому представлені відреставровані зразки інтер’єру і каюти з колекціями експонатів зібраних у далеких подорожах. Другий корабель – це польський військовий торпедоносець «Блискавка». Він був побудований в Англії у 30-их роках XX століття. На ньому збереглися в первозданному вигляді всі палуби, трапи, трюми, склади торпед, спостережні пункти і збройові вежі. Цей корабель брав активну участь у боях Другої світової війни. А зараз тут , як і раніше, несуть вахту моряки Польського військово-морського флоту. Змогли ми побачити і діючий найбільший і найкрасивіший вітрильник Польщі «Дар Молоді». Він, саме з нагоди 35 річчя спуску на воду, перебував на рейді морського порту в Гдині. Здійснив ряд кругосвітніх подорожей. Брав участь у багатьох міжнародних регатах і неодноразово перемагав. Вітрильник використовується також для навчання курсантів вищої морської школи в Гдині. У місті регулярно відбувається щорічний кінофестиваль.
Повертаємось у Владиславово і, після вечері, на пляж.
Хельська коса
м. Хель
Перед посадкою на паром
Подорож на паромі із Хелю до Гдині
м. Гдиня
Порт в Гдині
Вітрильник «Дар Помор’я»
А це ми на фоні вітрильника
Вітрильник «Дар Молоді»
Торпедоносець «Блискавка» 1939
Торпедоносець «Блискавка» і ми біля нього. 06. 07 2017
На вечірньому пляжі у Владиславово
День шостий – 07.07.2017
Владиславово – Розев’є – Владиславово.
Черговим і останнім об’єктом, який ми відвідали під час екскурсії, була морська пристань Розев’є з її легендарним маяком. Місце те вважається найбільш висунутим на північ пунктом території Польщі. До 1920 року назва Розев’є відносилася виключно до пристані і старого маяка. Село з такою ж назвою виникло вже за часів міжвоєнної Польщі. Маяк висотою понад 21 метр збудовано в 1822 році. Спочатку в ньому використовувалися лампи на ріпаковій олії, а з 1877 року – вже нафтові лампи. Лампи запалювалися за 15 хвилин перед заходом сонця, а гасилися на світанку. Світло маяка було видно на віддалі 21,7 морських миль (морська миля дорівнює 1852,3 метри). В 1910 році маяк підвищено на 5 метрів і переведено на електричне освітлення. В 1972 році його віднесено до пам’яток історії та культури. У 1978 році підвищено ще на 8 метрів. Сьогодні маяк оснащено 32 рефлекторами. Ширина світлового променя становить 40 см., а висота – 94 см.
Легенда говорить, що в XVII ст. в околицях Розев’я розбився великий корабель і вся команда загинула. Врятувалася тільки дочка капітана. Вона оселилася в даній місцевості і вирішила кожної ночі на пагорбі розпалювати вогонь, для того щоб інші моряки могли уникнути аварій. Робила вона це аж до кінця життя. А потім місцеві люди продовжили її справу. Таким чином тут і появився маяк.
Поверталися до Владиславово автобусом. А потім ще декілька кілометрів пройшли узбережжям Балтики. Покупалися і трішки позагоряли на пляжі. Після обіду дехто ще раз поплавав в холодній Балтиці. Також вже більш детально ознайомилися з Владиславово, прогулялися його привітними вулицями.
Легендарний маяк
Прощання із Балтикою
Ще би трішки сонця і води
А може тут залишитися - ?
Сьомий день – 08.07.2017
Владиславово – Радомисль Великий
Більшу частину цього дня провели в дорозі повертаючись із привітного Балтійського Помор’я до гостинного Радомисля. Приїхали ще завидна. «Бедронка» була ще відкрита. Так що вдалося зробити необхідні продуктові закупи.
Восьмий день – 09. 07. 2017
Радомисль Великий – Теребовля
Після сніданку збираємо помалу свої речі і біля 10 години прощаємось із польськими друзями та від’їжджаємо. Досить швидко пройшли дві митниці і ще завидна були в рідній Теребовлі.
Так швидко проминув наш екскурсійний тиждень в дружній Польщі, але приємні враження залишаться надовго. Екскурсійна група із Теребовлі висловлює глибоку і щиру вдячність заступнику бургомістра Радомисля Великого п. Анджею Пшибишевському, директору гімназії п. Анні Красонь, заступнику директора п. Станіславу Табору, вчительці історії п. Марії Пшибишевській за організацію такого чудового пізнавального відпочинку. Вдячні також своїм польським ровесникам за приязнь і спільне приємне проведення часу. Також гімназисти щиро дякують і своїм опікунам із Теребовлі, а саме: директору школи Архитку Олегу Володимировичу, заступнику директора Ковалінській Ірині Іванівній, вчительці польської мови Білінській Ользі Володимирівній, вчителям біології Гуцкалюк Лесі Ігорівній і Лось Лілії Омелянівній за піклування і терплячість.
Леон Городиський, вчитель історії. | 
