Учні І (5) класу спільно з заступником директора школи з виховної роботи Тихоліз М. В. та вихователем Безверхньою О. Г. провели цікаву екскурсію Заліщицьким та Чортківським районами. Спершу ми завітали у с. Ягільниця на конеферму. Екскурсію провів заступник директора з конярства Михайло Фучила. Михайло Ярославович знає про коней багато, тому й цікаво його слухати. Проходжаючись іще австрійськими конюшнями колишнього маєтку магнатів Лянцкоронських, знайомимося із «золотим» фондом заводу — шістьма племінними жеребцями.

     Другий екскурсійний об’єкт – с. Торське. Зоопарк – територія розміром приблизно з гектар. Живуть тварини у великих обгороджених, а часом і накритих вольєрах. Більшість цих "квартир" кількакімнатні. На територіях – будиночки для звірів. У деяких є невеликі басейни. Поряд із входом до зоопарку мешкають павичі, рідкісні породи качок та курей, інші декоративні птахи. По сусідству з ними – будиночки двох гімалайських ведмедів. Навпроти живе мавпочка.

     Наступна зупинка – Червоноград. Перше, що вражає, - це земля червоного кольору, червона камінна порода скель. А після дощу стежки набувають такого насиченого відтінку. Саме від кольору землі й каміння пішла назва поселення Червоногород, яке було тут кілька століть тому і якого зараз вже не знайдеш на жодній сучасній карті.

     Друге диво - це дві височезні вежі, єдині залишки величезного замку XVII століття. Стоячи на вершині пагорба біля руїн цитаделі, ми почувалися героями фільму про лицарів або містичної кінострічки: дві височезні вежі, неприступні скелі, зелений ліс, навколо пагорба в'ється річка, у небі кружляє лелека і злегка посвистує вітер...

     Третє диво цього краю - сам Джуринський водоспад, який вважається найбільшим рівнинним водоспадом в Україні. Він заввишки 16 метрів. Важко повірити в те, що до його створення долучилися люди: татари під час облоги замку спрямували річку в інше русло. Минули часи - і тепер ми маємо можливість милуватися красою та приймати цілющі водні процедури. Коли вперше потрапляєш у цей благодатний куточок Заліщицького району, то мимоволі починаєш вірити місцевим монахам, що саме тут перетинаються три світи.

     Завершилася екскурсія молитвою у церкві Святої Покрови у Чорткові. Щойно побачивши браму – заворожено зупиняєшся. А далі ходиш, мов зачарований. Ліворуч на камінні викарбувана терниста дорога Христа на Голгофу. Праворуч – дорога Спасіння.

     Дітям тут найбільше сподобався невеличкий водоспад. Для малечі отець Михайло під вікнами свого будинку облаштував дитячий майданчик. Діти повернулися додому задоволені та з новими враженнями.