В неділю, 6 жовтня 2019р., учні 8 та 6 класу разом зі своїми вихователями Людмилою Зіновіївною Вербовецькою, Світланою Орестівною Шарак та Надією Петрівною Хомик зібралися у гості до старовинного міста Львова. Цієї поїздки ми чекали з нетерпінням усі. Дуже приємно, що всю дорогу нас постійно супроводжував гід із м.Тернополя Оля Грошко, наша колишня учениця, випускниця слабозорого відділення, яка навчається в Тернопільському педагогічному університеті і паралельно працює в туристичній фірмі «Тури для школярів. Мандруємо Україною».

 Із розповідей екскурсовода ми дізналися багато цікавого. Нашою першою зупинкою перед самим Львовом був Шевченківський гай, площею 36 га, який був відкритий в 1971р. Там ми побачили магічну красу живої природи та почули багатовікову історію цього історичного місця.

Територія музею-скансену умовно розділена на шість етнографічних зон (шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина»).                                                                                    Кожна зона — це міні-село, що складається з 15‒20 пам'яток народної архітектури. Ми йшли в основному по Бойківщині.

Цінними експонатами тут є сільська садиба з будинком 1812 року і стайнею 1903 року із села Либохора Турківського району, бойківська хата 1909 року                з села Тухолька, Сколівського району, стара школа, у якій вчилися колись діти. В цій частині експозиції є дві церкви.

Шедевр народної архітектури — дерев'яна церква 1763 року з села Кривка Турківського району, пам'ятка національного і європейського значення.

Після цієї першої зупинки ми поїхали уже до самого Львова, який гостинно зустрів нас своїми багатолюдними вулицями та пам’ятками архітектури.

… Ми були приємно вражені найвищим у Львові пам’ятником – пам’ятником Сажотрусу, що охороняє легенди. Адже сидить він на даху ресторану                         «Дім легенд», який розміщений на вулиці Староєврейській, 48.

У циліндр Сажотруса можна кинути монету на щастя. Монетка через отвір                      у циліндрі падає у водостічну трубу і нею скочується у скриню. Кожен із нас попробував кинути свою монету і загадати бажання.

Не могли ми обминути й славнозвісну Львівську майстерню шоколаду, кожен із нас придбав собі декілька улюблених ласощів.  З цікавістю ми заходили у кавовий музей-копальню, де побачили, як смажать справжню львівську каву та спускалися у кавову копальню.

Не менш цікавою для нас була Аптека-музей, в якій ми побачили багато зразків древніх ліків, а також місця в підземеллі, де працювали алхіміки і знаходили чудо-ліки. Побували ми також біля львівської ратуші та біля Шевченкової стелли, яка теж цікава своїм спорудженням.                                                  Не могли ми не побувати біля славного Львівського оперного театру, який вражає своєю красою!

Ми були ще на одному дивному місці – біля пам’ятника україно-польському художнику-самоуку Никифору Дровняку, який користується величезною популярністю у туристів.  Встановлений він у 2006р. Він стоїть недалеко від Домініканського собору і грайливо поблискує в променях сонця.                        Никифор Дровняк ще за життя прославився завдяки своєму таланту.              Сьогодні його картини високо цінуються у професіоналів. Та й сам пам’ятник Дровняку у Львові має не менше слави. Якщо подивитися на нього, то явно видно, що палець і ніс протерті до блиску. Чому?                        Існує легенда, що Дровняк може виконувати бажання. Особливою магічною силою володіють саме ніс і палець пам’ятника художнику. Їх потрібно потерти і бажання обов`язково збудеться!

…. Втомлені, але щасливі, поверталися діти вечірніми вулицями до рідної Теребовлі. Ця поїздка запам’ятається їм надовго! Ми завдячуєм в першу чергу, звичайно, нашим батькам, а також нашому екскурсоводу Олі Грошко, від якої ми перейняли усю красу та історичну велич міста Львова.                             Отож, подорожуйте Україною!!!