Переможцем фінального етапу конкурсу „Мій край”, який проводила Інтернет-газета „Доба”, став гімназист з Теребовлі – Роман Чихарівський. Його твір „Найкращі хвилини життя у рідному місті” отримав найвищі оцінки конкурсного жюрі. Призом для Романа стане сучасний нетбук.



Наводимо текст твору переможця:



Маєш тобі! Сьогоднішній день, мабуть, таки буде особливим. Будильник сьогодні цілих п’ять разів переконував мене вставати, бо на автобус можна і не встигнути. Але покинути тепленьку, як хот-дог, канапу заставило сонце. Так-так, воно.

Моє вікно скупе – не часто тішить мене гарними краєвидами, раптом кілька дерев, гілки яких так і лізуть у саму голову, трохи неба, кабель від телевізійної антени, а по середах ще й пташки. А зараз нехтую вмиванням і тому подібними процедурами – треба бігти. Двадцять хвилин до автобуса. Варто поспішити. Ранішня свіжість бавиться контрастами на моїй шкірі, рум’янить щоки, ще сонний вітерець починає нав’язувати нудний діалог моєму майже кучерявому волоссю. Йду…

За якусь хвилю починаю помічати дивину в усьому цьому. Ах, точно! Вперше за час моїх «прогулянок-пробіжок» Теребовлею я не скористався навушниками. Важливо. Прямую, пришвидшуючи хід. Біля «чобітка» – взуттєвої фабрики – порожньо, бабуся якась лише сидить на лавочці, вбиває час в очікуванні автобуса. «Синочку, шо на дзигарку?» Не розумію: «Прошу?» «Кажу, година яка?» Тішу бабцю тим, що їй залишилось чекати раптом якихось сорок хвилин, бо автобус, якого вона виглядала, мабуть, уже не приїде. Навпроти один із найбільших комп’ютерних магазинів навіть у думці не має, що за кілька годин шумітиме і гудітиме від голосів відвідувачів, які то дратують продавця загальними запитаннями, то цілими годинами пояснюють, яких картриджів їм потрібно, як саме їх ноутбуки « ... Читати далі »