В руках, що виростили хліб.

Не залишили і зернини

Ні, рід наш в горі не осліп -

Ти все згадаєш, Україно!

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам.

... Хоч радість легше пам'ятать.

Та треба пам'ятать і горе.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу у 32-33 роках ХХ століття. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.
1933 рік. Найчорніший час в історії України. І до сьогодні боляче ступати стежками жахливої трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю.

Захід відбувся у 3-Б класі, який провела класний керівник Яворська Г.С. з метою відзначення роковин голодоморів та політичних репресій в Україні, виховання в учнівської молоді патріотизму, глибокого усвідомлення причин і наслідків геноциду українського народу.

Діти виконали аплікацію синьо-жовтої незабудьки з паперу в пам'ять жертв Голодомору та помянули жертв Голодомору.

А ввечері 28 листопада учні запалюватимуть вдома на підвіконні свічку пам’яті.